За що Ти дав мені її?
За віщо дарував?
Чому у темному вікні,
У непроглядній чорній млі
Цей вогник запалав?
За що Ти в мені розбудив
Забуті почуття?
За віщо в серці розпалив
І в майбуття благословив
Загублене життя?
За що дозволив нам іти,
Коли в руці рука,
В очах любов, у душах мир,
Вперед веде орієнтир,
А в серці - лиш вона...
За що подарував її?
Не знаю й дотепер...
І страшно думати собі -
І млосно вірити у сни,
Де вже нема химер.
Лечу над пройденим життям,
І про одне молю:
Аби почути, що Ти там,
Що Твоє слово каже "дам",
А я кажу "люблю"...
04.09.11, Ужгород
