Без сліз

Забуті спогади та почуття,
Вчорашні дні, коханням юним повні,
Палка любов, що хлюпала назовні
Крізь аритмію серця і буття, −
Пропало все у вирі каяття.

Ще пам’ятає розум щем розлук,
Ще відчувають теплий дотик губи,
Ще не забуло серце жару згуби,
Лунає голосу знайомий звук, −
Та вже не тягнуся до рідних рук.

Ніщо вже не розбурхає душі,
Лиш сміх примарне щастя в серці зводить,
Чи біль чужий сльозу порожню зродить.
Кохання щезло, зникло в пустоті,
Лиш напад люті розтривожить сни...

Хіба не байдуже, люблю чи ні?
Вже тільки спокій, спокій і ненависть.
Чому й до кого – більше не цікавить,
Я загубив від пристрасті ключі.
Живу без сліз... Без дихання... В пітьмі...