Ви хочете?..

Ви хочете щастя мені? Оптимізму?
Себе не спитавши, як жили й для чого,
За мене вже просите в Бога підмогу,
Не вишкрібши з нутра золу атеїзму!
Тепер мені точно співають вже тризну
Усі небеса й паралельні світи –
В стократ стало важче до світла гребти!

Я грішний – ще й ви бруд свій щедро даєте,
Здоров’я і щастя, ще й мудрості, й долі –
Воно все земне! Хоч із вашої волі
Вже стало небесним – на нашій планеті?
Так глибоко вгрузли у власні ж тенета,
Що не розібрати, де правда, де зло,
І сумнів постійний ятрить вам нутро…

Все те, що на мені пробилося зовні –
Це ваші здобутки: там принципи, мрії,
Там ревнощів й заздрості дмуть суховії,
А гордість і розум п’ють рештки любові –
Як легко усіх вас зловити на слові:
Ви бачите в бідах лиш знак Сатани,
Себе поховавши в безодні пітьми.

Далеко від Бога ви всі й одинокі,
Безтямно б’єте у екстазі поклони,
Тримаючи курс на „небесні“ закони,
Для вас головне – ідеали високі!
Не чуєте, – стихли майбутнього кроки,
І вас огорне в бистрім часі печаль!..
Напевне, тоді мені стане вас жаль…

Тому я благаю – покиньте молити,
У Бога для мене здоров’я просити,
Мої здобуття безупинно хвалити,
Покиньте вбивати, бо я хочу жити!..
Моліть за любов, щоб дорогу відкрити
Від серця до Бога і путь проложити
Туди, де не можна Його не любити.