Любов приходить раптом в твої сни,
Вона не просить дозволу ввірватись
І не підкаже серцю, хто ця “ти”,
Бере тебе в оков залізні грати.
Вмить тратиш розум, спалюєш мости,
Втрачаєш остогидлу рівновагу,
Стираєш за спиною всі думки,
Збудовану життям важким відвагу.
Лиш там, лиш біля неї ти живеш,
Гориш, полум’янієш, зігріваєш!
Тоді лиш, - лиш тоді ти розцвітеш,
Коли знайдеш її, її впізнаєш!
Немає коментарів:
Дописати коментар