Немає слів...

Немає слів... Лиш почуття
Клекочуть повінню у серці,
Усе ще йду в обійми смерті,
Назад не видно вороття.

А я мовчу... Мої думки
Спинила доля так невчасно,
Пітьма сяйнула ясно-ясно, –
А я боявся самоти.

Вона в мені забила дих,
Спалила ночі чорнотою,
Навік лишилася зі мною,
Бо поборотися не зміг.

Нема ні слів, ні вороття,
Лиш почуття горять, як зорі,
У мріях, що коханням хворі...
Хоч десь ще дихає життя.