Троянда

Радіє серце в суму хвилю,
(Як обступає осінь душу!)
Коли згадаю…
Тебе – величну, горду, милу.
Ручай сльози ледь-ледь осушу –
І заспіваю…

Торкнусь пелюсток тих вустами,
Що серед зелені купались
У водограї…
Знов залоскочу їх губами,
Щоб душі знову закохались
В маленькім гаї.

Я зашепочу ніжно: “Боже!
Яка красуня поруч мене!”
І їй заграю…
Любов в житті пізнає кожен!
О! Не спиняй мене, ясене!
Я поспішаю!..

Обняти стан твій, теплий, ніжний,
Забути зраду в ту хвилину –
Її не знаю…
Хоча, як люди всі, є грішний,
Тебе одну, тебе єдину
Я ще кохаю…