Щось в серці зріє невимовне,
Щоб народитись в ближнім часі;
Забрати в мене рідне, кровне, -
На вагів кинути вівтар, -
Щоб до нутра пронизав жар
І розтопив в безмежній масі
Все, чим живу; відчути дар
Небес сповна, напругу м’язів
В пориві туги й каяття,
Щоб до останнього життя,
Як неупинна чиста кров,
Рікою лилася любов…
Немає коментарів:
Дописати коментар